Програма роботи психолога з підлітками, що мають низьку і неадекватну самооцінку, з їх батьками
Особливості роботи психолога з підлітками обумовлені типовими для даного вікового етапу проблемами.
Підлітковим прийнято вважати період розвитку дітей від 11 – 12 до 15-16 років. Цей період знаменується бурхливим психофізіологічним розвитком і перебудовою соціальної активності дитини. У розумінні хронологічних меж віку в психологічної літературі немає єдності. Потужні зрушення, що відбуваються в усіх галузях життєдіяльності дитини, роблять цей вік “перехідним” від дитинства до дорослості.
Робота з дітьми та підлітками
Підлітковий вік багатий драматичними переживаннями, труднощами і кризами, коли складаються, оформляються стійкі форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування. Це пора досягнень, стрімкого нарощування знань, умінь, становлення “Я”, набуття нової соціальної позиції. Разом з тим це вік втрат дитячого світовідчуття, поява почуття тривожності і психологічного дискомфорту.
Підлітковий вік часто називають періодом диспропорції в розвитку. У цей час збільшується увагу до себе, своїх фізичних особливостей, загострюється реакція на думку оточуючих, підвищується почуття власної гідності і образливість. Фізичні вади часто перебільшуються.
Найбільш важливі моменти психофізіологічного розвитку підлітка – статеве дозрівання і статева ідентифікація, які є двома лініями єдиного процесу психосексуального розвитку. На психофізіологічному рівні дискомфорт підлітків пояснюється різними причинами:
а) нестійкістю емоційної сфери;
б) особливостями вищої нервової діяльності;
в) високим рівнем ситуативної тривожності.
Найбільш інформативними діагностичними методиками оцінки рівня психофізіологічного розвитку підлітка можуть стати:
• апаратурні методи визначення властивостей нервової системи;
• опитувальник “анамнестичних схема показників властивостей нервової системи”;
• опитувальник Айзенка (варіант для підлітків);
• опитувальник структури темпераменту В. М. Русалова (варіант для дітей і підлітків);
• опитувальник ЧХТ (риси характеру і темпераменту);
• теппинг – тест (визначення властивостей нервової системи по психомоторним показниками);
• опитувальник структури темпераменту Я. Стреляу;
• опитувальник САН (самопочуття – активність – настрій).
Особливості розвитку пізнавальних здібностей підлітка часто є причиною труднощів в шкільному навчанні, таких як неуспішність, неадекватна поведінка. Успішність навчання багато в чому залежить від мотивації навчання, від того особистісного сенсу, яке має навчання для підлітка. Основна умова будь-якого навчання – наявність прагнення до придбання знань і зміни себе. Разом з тим в реальному шкільному житті доводиться стикатися з ситуацією, коли підліток не має потреби в навчанні і навіть активно протидіє йому.
Сприйняття є надзвичайно важливим пізнавальним процесом, який тісно пов’язаний з пам’яттю: особливості сприйняття матеріалу обумовлюють і особливості його збереження. Методики вивчення сприйняття наступні:
• “Компаси” (сприйняття просторових ознак);
• “Годинник” (сприйняття просторових ознак);
• методика вивчення сприйняття часу.
У підлітковому віці увагу є довільним: може бути повністю організовано і контрольовано підлітком. Індивідуальні коливання уваги обумовлені індівідуальнопсіхологіческімі особливостями (підвищеною збудливістю або стомлюваністю, зниженням уваги після перенесених соматичних захворювань, черепно – мозкових травм), а також зниженням інтересу до навчальної діяльності. Методики вивчення уваги:
“Корректурная проба”;
червоно – чорні таблиці;
методика Мюнстерберга;
“Розстановка чисел”;
“Відшукування чисел”;
“Відшукування чисел з переключенням”.
До числа індивідуальних особливостей відносяться індивідуальні відмінності у функціонуванні пам’яті. Для успішності навчання підлітка способам раціонального запам’ятовування необхідно знати переважаючий тип пам’яті і індивідуальні особливості запам’ятовування. Методики вивчення пам’яті:
• метод опосередкованого запам’ятовування (по Л. С. Виготському);
• метод піктограм (по А. Р. Лурія);
• “Запам’ятовування цифр”;
• “Запам’ятовування образів”;
• метод попарного відтворення.
Зв’язок пам’яті з розумовою діяльністю, інтелектуальними процесами в підлітковому віці набуває самостійного значення. У міру розвитку підлітка зміст його розумової діяльності змінюється в напрямку переходу до мислення в поняттях, які більш поглиблено і всебічно відображають взаємозв’язки між явищами дійсності. Методики вивчення мислення:
• методика Векслера (дитячий варіант);
• ШТУР (шкільний тест розумового розвитку);
• “Складні асоціації”;
• “Матриці Равена”;
• “Аналіз відносини понять”;
• “Виявлення загальних понять”;
• “Кількісні відносини”;
• “Інтелектуальна лабільність”.
Необхідно також знати особливості мовного розвитку підлітка. Методики вивчення мовного розвитку наступні: методика оцінки продуктивності вербального відтворення; тлумачення прислів’їв.
Методиками вивчення мотивації навчання можуть стати:
• методика вивчення мотивації навчання;
• мотивація схвалення – шкала Марлоу – Крауна;
• шкала локалізації контролю і ін.
Змістом психічного розвитку підлітка стає розвиток його самосвідомості. Однією з найважливіших рис, що характеризують особистість підлітка, виступає поява стійкості самооцінки і образу “Я”.
Важливим змістом самосвідомості підлітка є образ його фізичного “Я” – уявлення про своє тілесному вигляді, порівняння і оцінка себе з точки зору еталонів мужності і жіночності.
Особливості фізичного розвитку можуть стати причиною зниження у підлітків самооцінки і самоповаги, можуть призводити до страху поганої оцінки оточуючими. Недоліки зовнішності (реальні чи уявні) можуть переживати дуже болісно, аж до повного неприйняття себе, стійкого почуття неповноцінності.
Підлітки частіше починають спиратися на думку своїх однолітків. Якщо у молодших школярів підвищена тривожність виникає при контактах з незнайомими дорослими, то у підлітків напруженість і тривога вище в стосунках з батьками і однолітками. Прагнення жити за своїми ідеалам, вироблення таких зразків поведінки може призводити до зіткнень поглядів на життя підлітків та їхніх батьків, створювати конфліктні ситуації. У зв’язку з бурхливим біологічним розвитком і прагненням до самостійності у підлітків виникають труднощі і у взаєминах з однолітками.
Упертість, негативізм, образливість і агресивність підлітків найчастіше є емоційними реакціями на невпевненість в собі.
У багатьох підлітків відзначаються акцентуації характеру – деякий загострення окремих рис характеру, що створюють певну вразливість підлітка (невротичні розлади, делінквентна поведінка, алкоголізацію і наркоманізацію).
Методики вивчення особливостей розвитку особистості і її властивостей:
• опитувальник Р. Б. Кеттелла;
• БАЛ (Брненським анкета особистості);
• характерологический опитувальник К. Леонгарда;
• шкала оцінки тривожності Дж. Тейлора;
• шкала оцінки тривожності Ч. Спілбергера;
• шкала депресії;
• “Незакінчені речення”;
• “Неіснуюча тварина”;
• методика ДДЧ (будинок – дерево – людина);
• метод дослідження рівня суб’єктивного контролю;
• методика вивчення самооцінки (по Будассі, Дембо – Рубінштейн та ін.);
• методика вивчення рівня домагань;
• методика типового реагування на конфліктні ситуації (К. Томаса);
• методика Q – сортування.
Методики вивчення властивостей мікрогрупповой рівня:
• соціометрія, референтометрія, опитувальники товариськості;
• методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі;
• репертуарні решітки Д. Келлі;
• ГОЛ (групова оцінка особистості).
Ситуація розвитку підлітка (його біологічні, психічні, особистісно – характерологічні особливості) передбачає кризи, конфлікти, труднощі адаптації до соціального середовища. Підліток, який не зумів благополучно подолати новий етап становлення свого психосоціального розвитку, що відхилився в своєму розвитку і поведінці від загальноприйнятої норми, отримує статус “важкого”. В першу чергу це відноситься до підлітків з асоціальною поведінкою. Факторами ризику тут є фізична ослабленість, особливості розвитку характеру, відсутність комунікативних навичок, емоційна незрілість, несприятливий внешнесоціальное оточення.
У підлітків з’являються специфічні поведінкові реакції, які становлять специфічний підлітковий комплекс.
а) реакція емансипації, що представляє собою тип поведінки, за допомогою якого підліток намагається визволитися з – під опіки дорослих. Крайній ступінь вираженості такої реакції – бродяжництво;
б) реакція групування з однолітками, яка проявляється в підвищеному інтересі до спілкування з однолітками, орієнтації на вироблення групових норм і цінностей, формування власної субкультури;
в) реакція захоплення (хобі), в якій відображаються як віяння моди, так і формуються схильності і інтереси підлітка.
Певні ускладнення виникають у підлітка в процесі професійного самовизначення, свідомого вибору професії. Вибір професії підлітком є багатоетапний процес вироблення і прийняття рішення. При виборі професії виявляється ряд індивідуальних стилів пошуку рішень: імпульсивні; ризиковані; урівноважені рішення; рішення обережного типу; інертні рішення. Індивідуальні стилі прийняття рішень є відображенням як індивідуально – психологічних, так і особистісних особливостей підлітків. Корекції вимагають імпульсні і інертні рішення.
Методики вивчення процесу самовизначення – “Карта інтересів” і ДДО (диференційно – діагностичний опитувальник Е. А. Клімова).
Розглянемо деякі з перерахованих вище психодіагностичних методик.